Громада

Українські вірні в Тіролі навчаються та живуть вже понад 120 років. Найбільші українські громади сформувалась в Тіролі під час Другої світової війни. Після війни тисячі українців були у різних таборах для біженців в Тіролі і Форарльбергу (західні області Австрії). Більшість з них емігрували ще в 50-х роках у Північну Америку, Канаду та Австралію, а деякі з них були інтегровані, з якої причини завше, в римсько-католицьку Церкву. Більшість віруючих в теперішній громаді походять з України. Завдяки щедрій гостинності єзуїтів українські вірні отримали приміщення для каплиці, захристії та світлиці, де приходять на богослужіння та зустріч спільноти.

 

Блаженні мученики

Серед мільйона людей Папа Іван Павло II 27 червня 2001 року у західному українському місті Львові зарахував до лику блаженних греко-католицьких мучеників сталінського та нацистського переслідування. Деякі з цих нових блаженних завершили свою богословську освіту в Інсбруку, що під час монархії було традицією і триває аж до сьогоднішніх днів:

 

 

 

Українські богослови в Інсбруку

Ось як хроніст будинку Миколая описав прибуття перших українських семінаристів до Інсбруку: «21 жовтня [1899] ... Два єпископа порадували нас своїми високими візитами: Преосвященний Джеймс Едвард Квіглі (James Edward Quigley), єпископ Баффало (Buffalo), і русинський єпископ Станіслава, Роман Марія Андрей граф Шептицький. З візитом останнього високо достойного пана є пов'язаний факт, що в каталозі семінарії зазначено попри двохсот семінаристів латинського обряду також двох грецько-католицьких священиків, одного єпархіального священика і одного василіянина. Для цих панів одна з гостинних кімнат була перетворена на каплицю. Там вони святкують богослужіння за їхнім гарним обрядом в старослов’янській мові." З тих пір, лише з перервою ряд подій минулого століття, була постійна присутність значних українських богословів в Інсбруку, яка стала традицією.
З наведеної вище цитати хроніста видно універсальний вимір будинку Миколая. До Інсбруку приїжджають два єпископа: один з Північної Америки (Баффало, Нью-Йорк), інший зі Східної Європи (Львів, Україна), обидва мають за мету забезпечення студентів своїх єпархій відповідною формацією. Виглядало, що Інсбрук об'єднав Схід і Захід по відношенню до висококваліфікованої церковної освіти та науки.

Перші українські студенти були - Йосип Жук із Станіславова (нині Івано-Франківськ) та Анастасій Калиш, член василіанського згромадження Кристинопіля (сьогодні Червоноград).

В результаті цього до кінця Першої світової війни в Інсбруку вчилися наступні відомі українці:
- Йосип Сліпий - який згодом став главою і кардиналом УГКЦ;
- Климентій Шептицький - архімандрит студитів і екзарх Росії та Сибіру, сповідник і мученик віри;
- Йосип Боцян - єпископ Луцький;
- Дмитро Яремко - єпископ Острозький;
- Костянтин Богачевський - який згодом став митрополитом Філадельфії (США);
- Микита Будка - перший єпископ для українців в Канаді, пізніше єпископ-помічник Львова, сповідник віри;
- Іван Латишевський - єпископ-помічник Станіславова, сповідник віри;
- Теодозій Галущинський - пізніше протоархімандрит василіян;
- Йосип Чайківський - пізніше протоконсул василіян;
- Василь Лаба - професор Львівської Богословської Академії;
- Петро Голинський - згодом генеральний вікарій для українців у Німеччині;
- Андрій Іщак - професор Львівської Богословської Академії, мученик віри;

Між двома світовими війнами навчаються наступні відомі діячі Української Греко-Католицької Церкви в Інсбруку:
- Мирослав Іван Любачівський - майбутній глава і кардинал УГКЦ;
- Йоахім Сегеді - який згодом став адміністратором єпархії Крижевці;
- Іван Чорняк - який згодом став ректором Львівської духовної семінарії (наступник Йосипа Сліпого), професор Львівської Богословської Академії, підпільний єпископ і мученик віри;
- Ієронім Тимчук - василіянин, підпільний єпископ і сповідник віри;
- Іван Стах (John Stock) - пізніше єпископ-помічник Філадельфії;
- Василь Кушнір - важливий церковний і соціально-політичний діяч у Канаді;
- Іван Гриньох - важливий богослов і найближчий соратник кардинала Йосипа Сліпого;
і багато інших богословів, які загинули за свою віру у депортації і після Другої світової війни були задіяні як душпастирі серед українців, котрі потрапили до Західної Європи, США та Канади.

З 1998 року на богословському факультеті Інсбруку навчались українські редемптористи, при чому вони жили у своєму монастирі.

Загалом за 120 років, з 1899 по 2020 роки, у Інсбруці на теологічному факультеті навчалося понад 200 українських богословів, а в Університеті загалом – близько 600

Інсбрукський Університет, богословський факультет та Колегія Канізіанум

Створення Інсбрукського Університету бере свої початки від єзуїтської гімназії 1562.
1587 єзуїтами був побудований так званий будинок Миколая як школа-інтернат для бідних, котра нужденним учням дозволяла відвідування гімназії, а потім і університету.
15 жовтня 1669 заснування імператором Леопольдом I Інсбрукського Університету Леопольда-Франца з чотирма факультетами.
1826 відновлення Інсбрукського Університету імператором Францом I.
На честь обох засновників Інсбрукський Університет називається Інсбрукський Університет Леопольда-Франца.
Імператор Франц-Йосиф I в 1857 році затвердив створення богословського факультету, який був довірений проводу єзуїтів. Оскільки орденові не було повернено колишньої будівлі колегії (через скасування), єзуїти придбали (після відновлення) ряд невеликих будинків міста біля будинку Миколая. Після перебудови та нового будівництва з них повстала єзуїтська колегія (Sillgasse).
1858 створення школи-інтернату для студентів богослов'я в будинку Миколая (Sillgasse). Через збільшення числа учнів з року в рік, місця в будинку Миколая найближчим часом більш не вистачало, тому повстала необхідність в новій будівлі: Колегія Канізіанум була побудована в 1910 за допомогою суттєвих пожертвувань випускників школи-інтернату і в 1911 вже була готова до проживання. З цієї семінарії з плином часу вийшло більш ніж 3000 священиків, 50 єпископів і 30 абатів.
Липень 2013 переселення Колегії Канізіанум до єзуїтської колегії (Sillgasse 6).
Будинок Колегії Канізіанум (Tschurtschenthalerstraße 7) став з серпня 2013 року гуртожитком для студентів різних факультетів.